Переселенці

Раніше ми ганялися за щастям,
а зараз стало зовсім навпаки.
Тепер нам заподіяли напастя…
Були ми люди, стали жебраки.

І де б ми не поїхали – чужинці,
Та й люди ми уже не молоді,
Всі дивляться неначе ми злочинці,
Ми ж раді, що лишилися живі.

 
За звичкою хапаюся за гідність,
А гідності давно уже немає,
В минулому лишилася солідність,
Надія теж поволі десь зникає…

Війна ця дика нам зламала долі,
А ми не розуміємо причину,
Ми стали наче на дорозі голі,
І навіть відчуваємо провину…

Олександр Чалий © 2024 р

Істерія війни

Майже сорок мільйонів людей,
ще у першій війні світовій,
стариків і жінок і дітей,
було вбито у брані страшній.

 
Потім друга війна світова,
Дев’яносто мільйонів смертей,
Знову кров’ю полита трава,
За чиїхось безглуздих ідей.

Ну а потім створили ООН,
Бо війна не рятує життя,
І новий написали Закон,
Хоч якесь від війни прикриття.

Але в тихій спочатку москві,
Мафіозний формується клан,
Оселяється він у кремлі,
І очолює владу тиран.

Він планує новітній бліцкриг,
Його манить велика війна,
Йому мало сюжетних інтриг,
Розігралася кров дикуна.

Розбудив істерію війни,
Знову тисячі ліній траншей.
Знову гинуть найкращі сини,
Знову втрачені долі людей…

Олександр Чалий © 2024 р

Дезінформація

Узяв до рук я пачку майонезу,
«Оливковий» написано на ньому.
То я сміявся аж до енурезу,
бо він насправді білий в основному.

Вино сухе і біле, теж облуда,
що мокре воно, потім з’ясувалось.
І з кольором така сама причуда,
бо жовте, а не так як там писалось.

Бульйонний кубик – взагалі проблема,
це ж паралелепіпед натуральний,
У паличках із крабів та ж дилема.
там тільки риба й присмак мінімальний…

З пташиним молоком є два питання,
По перше воно зовсім не пташине,
По друге, з’ясував після вживання,
Там молока немає і краплини.

Те ж саме з генеральним прибиранням,
Бо генералів там не видно взагалі.
Звертаюся до вас з одним питанням:
– Як можемо ми жити в цій брехні?

Олександр Чалий © 2024 р

Як писати вірші

Якщо ви вірші хочете писати,
Тоді слова складіть в музичну фразу,
Тут красномовність треба показати,
Та й римувати маєте щоразу.

А для краси додайте світло ранку,
Скажіть для мелодійності про диво,
Для ритму – про мереживо світанку,
Це також для поезії важливо.

Коли своє проявите старання,
То з римами ви вправитеся вільно,
Тут головне, аби було бажання,
Ви ж хочете писати добровільно.

Скажіть як вітер пахне свіжим ранком,
Як ніч була холодна і похмура,
Як озеро накрилося серпанком.
А решта, це проста література…

Олександр Чалий © 2024 р

Мені болить війна

Тиран почав війну свою криваву,
дівчата плачуть, матері ридають,
говорячи про подвиги і славу,
чоловіків на фронт випроводжають…

 
Цей варвар через ницість чинить війни,
бо варвари по іншому не вміють,
та починають бійню без причини,
І тішаться, як чим заволодіють.

Ці дикуни пишаються терором,
Сміються убиваючи невинних,
І їх не можна стримати докором,
Бо ще живуть на відчуттях тваринних.

Мій розум каже: треба далі жити,
але ж війна це пекло для людини.
Не в змозі ми війну цю зупинити,
а скільки юнаків іще загине.

Жахає нас оця війна сувора,
І тут не допоможе навіть мантра.
У кожного сьогодні було вчора,
Не в кожного ж сьогодні буде завтра…

Олександр Чалий © 2024 р

Випадок у лікарні

В лікарні, в кабінеті плаче жінка,
пояснює їй лікар що до чого:
– Травмована у нього селезінка,
ще й перелом суглоба плечового.

Ви знаєте, він у тяжкому стані,
не можна його зараз турбувати,
крім того ще й аналізи погані,
ми маємо за ним спостерігати.

– А можна мені з ним поговорити?
– На жаль не можна, він відпочиває,
до нього я не зможу вас пустити...
І жінка у безвиході зітхає:

– Однак не можу довго я чекати!
– Скажіть мені потрібні всі слова,
я зможу все йому переказати.
– То ж ви спитайте, чи здала я на права?

Олександр Чалий © 2024 р

Соціальна емоція

Пливе старенька і хлипка шаланда,
з полатаними й драними сітками,
на ній уже не молода команда,
уся продута морем і штормами.

Улов у них був щедрим і багатим,
тож веслами гребуть уже безсилі,
кричить керманич басом хрипуватим,
шаланда ж тяжко прошиває хвилі.

А поряд біла яхта океанська,
засмаглі топ-моделі на кормі,
поволі п’ють із келихів шампанське,
сидять на носі люди ділові.

Володар яхти спінінг закидає,
давно вже не клювала риба в нього.
з нудьгою на шаланду поглядає:
– Чому одним усе, другим нічого???

Олександр Чалий © 2024 р

Вірш без назви

Як природа заспокоїть моє тіло,
Ти пригадуй час від часу про минуле,
Коли серце від кохання ще тремтіло,
Ми в обіймах один одного тонули…

Коли поряд я не зможу більше бути,
Твоє серце нехай спогадам радіє,
Хоч не зможу я до себе пригорнути,
Моя ніжність тебе променем зігріє.

А як прийде і твій час іти за мною,
А це трапиться не скоро, сподіваюсь,
Наша зустріч знову буде чарівною,
Я в коханні сто разів тобі зізнаюсь...

Олександр Чалий © 2024 р

Як обирати друзів

Один метелик лісом пролітав,
Та вирішив до мухи підлетіти,
І він тоді у неї запитав:
– Де поблизу є ароматні квіти?

– Не знаю. Я давно вже тут живу,
А квітів поблизу не помічала,
Та бачила я кучу гнойову,
Я їжу там собі вже добувала.

Багно, консервні банки та сміття,
Відвідати ти маєш неодмінно,
Повір, це справжній рай а не життя,
Ти там поїсти зможеш повноцінно.

І полетів метелик у той бік,
Де чарівний смітник перебував.
Але зустрів бджолу неподалік,
І про смітник у неї запитав.

Метелику бджола відповіла:
– Не бачила ніде я смітників.
Єдине що у лісі я знайшла,
Яскраві квіти різних кольорів.

Тут просто безліч квітів ароматних,
Тож летимо дивитися цей рай.
А ти питай лише у адекватних,
І друзів адекватних обирай.

Олександр Чалий © 2024 р