Життєвий плин

За плином часу спостерігаю,
і замовкаю,
на самоті.
Ідуть години і час минає,
перемагає,
без метушні.

Не знає юність, з роками грає,
розваг шукає,
до забуття.
Гуляють люди, час витрачають,
роки минають,
летить життя.

Безмірні ритми добу малюють,
символізують,
потік хвилин.
Маленькі зморшки роки карбують,
і демонструють,
життєвий плин.

За плином часу спостерігаю,
і відчуваю,
політ років.
Мені по кайфу як я старію,
живу і мрію,
як я хотів.

Олександр Чалий © 2025 р

Ми стали інші...

Ми стали інші, кожному своє,
ми стали на одне життя сильніше,
бо хто не йде вперед той відстає,
ніколи вже не буде як раніше…

Ми стали інші, більше мовчимо,
у кожного тепер свої причуди,
радіємо, а значить живемо,
бо поруч з нами справжні щирі люди.

Ми стали інші, старші за слова,
на друзів перестали сподіватись,
з’явилася проблема вікова,
дедалі більше стали дратуватись.

Ми стали інші, мрії вже не ті,
але життя бурхливе ще триває,
ми, звісно, ще душею молоді,
і день новий уже на нас чекає.

Олександр Чалий © 2025 р

Колись...

Колись твоєї мами вже не буде,
і голосу її ти не почуєш,
і ти без неї наче не існуєш,
від цього не втечеш уже нікуди…

Колись її будинок спорожніє,
бо час летить, нікого не чекає,
і мама більше там не проживає,
і там тобі ніхто вже не зрадіє…

Колись у тебе очі засльозяться,
бо мама тобі більше не подзвонить,
ні слова вона більше не промовить,
про неї тільки спогади лишаться…

Колись в душі відчуєш порожнечу,
яку ніхто не зможе відновити,
ніхто не зможе маму замінити,
як в серці зупинити кровотечу…

Колись пізніше ти все зрозумієш,
що міг побути більше часу з нею.
її насолодитися душею,
але нічого ти уже не вдієш…

Олександр Чалий © 2025 р

Ми в часі

А час мерехтить і горить,
бо ми є життєвим фрагментом.
Він піниться і тріпотить,
а ми скористались моментом.

Ми місце своє зайняли,
поклалися на підсвідомість.
Батьки нас сюди привели,
і ми летимо в невідомість.

Ми в просторі цім живемо,
і дні наші тихо стікають.
Ми тут і їмо і спимо,
і всі це життям називають.

Ми полум’я передали,
і дерево вже посадили,
зробили ми все що змогли,
і слід після себе лишили.

А час мерехтить і горить,
хвилини нам тихо шепочуть.
Ще музика наша звучить,
та сумніви нерви лоскочуть.

Олександр Чалий © 2024 р

Останній етап

Три етапи імперії мають,
«Утворилась, розквітла, розпалась»,
Після себе завжди залишають,
Тільки те, що колись відбувалось.

Повелося з часів фараонів,
Що імперію хтось та й зруйнує.
«У росії немає кордонів» ©,
Тож нічого її не врятує.

І вона вже не раз розпадалась,
Провести намагалась реформу,
Реваншистські ж ідеї лишались,
Бо зміняли не сутність а форму.

Вони скриню Пандори відкрили,
І процес незворотній триває.
А вже те, що вони заварили,
Поглинатиме їх і зламає.

Ця війна лише тригер процесу,
Від напруги агресор згасає,
У війні вже немає прогресу,
А в імперії криза зростає.

Час і доля працюють логічно,
Світовий хуліган помилився,
Бо давитимуть економічно,
І до санкцій весь світ долучився.

Вже іде відчуття руйнування,
Все не так як вважав імператор,
І імперія зникне остання,
З нею зникне й останній диктатор.

час,
Бо ніщо не триватиме вічно,
Перемоги старі вже минули,
Всі імперії гинуть трагічно,
Як бува, на чуже зазіхнули...

Олександр Чалий © 2024 р