Маємо бути готові

Не має такої ціни,
Яку заплатили солдати.
Та після цієї війни,
Ми мусимо все прибирати.

Нам треба усе розгребти,
Усі розібрати завали,
Прибрати усі блокпости,
Де люди колись проживали.

Хтось має засклити вікно,
А хтось будувати заводи.
Ладнати розбите житло,
Долаючи всі перешкоди.

Загиблих усіх віднайти,
Зібрати розкидану зброю,
Це може зайняти роки,
Ми маємо бути готові.

Олександр Чалий © 2025 р

Людина, що вас цінувала

Ви скривдили добру людину?
Вам сцену вона не влаштує,
не зараз, не в іншу хвилину,
вона вас не покритикує.

Ні в чому вас не звинуватить,
словами не кине гіркими,
образою вам не відплатить,
свій біль вона мовчки нестиме.

Вона не покаже зухвалість,
підкреслить свої сентименти,
вона проявлятиме жалість,
і скрасить незручні моменти.

Та в серці вона вже змінилась,
людина, що вас цінувала,
довіра її розтопилась,
яка вас колись поєднала.

Ви їй не лишили нічого,
як душу свою захистити,
і вирішення не простого,
від вас своє серце звільнити.

Олександр Чалий © 2025 р

Добрі наміри

Велика повінь сталася,
І ліс весь затопила,
А мавпа не злякалася,
Кмітливість проявила.

До низу подивилася,
З безпечної місцини,
Бо риба там з’явилася,
Останньої хвилини.

Рибину стрімко понесло,
В бурхливому потоці,
Її водою залило,
В річному водостоці.

І мавпа нахилилася,
З хорошою метою,
На гілці опустилася
Над бурною рікою.

І ледве не втопилася,
Рятуючи рибину,
Від щастя вся світилася,
Сама спасла тварину.

У кожного трапляється,
Таке оторопіння,
Коли він покладається,
На власне розуміння.

 
Олександр Чалий © 2024 р

Образа і людина

Образа це тваринка майже дика,
вона не має жити у Людині.
Як правило, проблема невелика,
але Образа, це сестра Гордині.

На вигляд ця тваринка не шкідлива,
значної шкоди принести не може,
але вона в’юнка і вередлива,
Людину дуже легко переможе.

Якщо ж вона в Людині оселилась,
звичайно розпочне вередувати.
Коли уже Людина підкорилась,
їй хочеться тваринку врятувати.

 
Весь час Людина думає про неї,
про неї тільки й може розмовляти.
Отримавши великі привілеї,
Образа починає під’їдати.

І їсть усе, що знайде в середині,
волокна, нерви, м’язи і судини,
відкушує спочатку по клітині,
а далі й цілі органи Людини.

Людина починає відчувати,
що там болить, там коле, там стріляє,
та вже не може без Образи існувати,
Образа ж їсть і далі підростає.

Людина вже старіє і хворіє,
Образу невтямки їй відпустити,
Вона сама того не розуміє,

Що без образи легше стане жити…

Олександр Чалий © 2024 р

Свароже коло, або Місяць покотився по сузір’ям

Раніше, у слов’янській міфології, Місяць називали Колобком, а рух Місяця по сузір’ям називався Сварожим колом. Були сузір’я Вепра, Лебідя, Ворона, Ведмедя, Вовка, Лисиці.

 
Жили якось баба й дід,
жили дуже скромно,
був у них малий дохід,
їли економно.
Якось каже бабі дід:
– Ніколи й присісти,
приготуй мені обід,
дуже хочу їсти.
– Закінчилося пшоно, –
Баба закричала:
– Я з комори все зерно
Вчора ще забрала.
– Тихо баба, не кричи, –
Дід відповідає:
– Колобка мені спечи,
Як пшона немає.
По засікам пошкребла,
Борошна зібрала,
Замісила як змогла,
І у піч поклала.
Швидко спікся колобок,
Баба хліб дістала,
Вистигати в холодок,
На вікно поклала.
Пішов дощик із зірок,
В небі деревлянському,
Покотився колобок,
По шляху чумацькому.
По дорозі вепра стрів,
Навіть не злякався,
Вепр шматочок відкусив,
Колобок сміявся.
По дорозі повернув,
лебедя побачив,
лебідь трішки відщипнув,
бодай не віддячив.
Потім ворон наздогнав,
З ним поговорили,
Ворон з боку поклював,
І злетів щосили.
Покотився колобок,
З ведмедем зустрівся,
Відкусив ведмідь шматок,
Навіть не наївся.
Потім вовк його вхопив,
З колобком погрався,
Теж частинку відкусив,
Миттю попрощався.
Тут лисиця підійшла,
Теж йому зраділа,
Різко вгору підняла,
І мерщій доїла.

Олександр Чалий © 2024 р

Дезінформація

Узяв до рук я пачку майонезу,
«Оливковий» написано на ньому.
То я сміявся аж до енурезу,
бо він насправді білий в основному.

Вино сухе і біле, теж облуда,
що мокре воно, потім з’ясувалось.
І з кольором така сама причуда,
бо жовте, а не так як там писалось.

Бульйонний кубик – взагалі проблема,
це ж паралелепіпед натуральний,
У паличках із крабів та ж дилема.
там тільки риба й присмак мінімальний…

З пташиним молоком є два питання,
По перше воно зовсім не пташине,
По друге, з’ясував після вживання,
Там молока немає і краплини.

Те ж саме з генеральним прибиранням,
Бо генералів там не видно взагалі.
Звертаюся до вас з одним питанням:
– Як можемо ми жити в цій брехні?

Олександр Чалий © 2024 р