Я родом зі степу 

На півдні є степ неосяжний, 

Де вітер колише траву. 

Де простір, владика поважний,

Малює красу степову.

Цей степ як розкриті долоні,

Розлоге безмежжя полів,

А хмари неначе в поклоні, 

Тримають відлуння років. 

Туман там виходить не з неба, 

А з самого серця землі. 

У нього завжди є потреба, 

Тонути в густій ковилі.

Лягає там ніч надто різко.

За мить постає мов стіна. 

А місяць стоїть дуже низько, 

Як келих старого вина. 

Там вітер не гість, а господар, 

І півдня незримий каркас.

В степу він величний володар,

Він присуд і суд водночас. 

Там річка дарує повагу, 

Відлуння далеких часів, 

Бо пам’ять – сильніша за спрагу,

І важча від тисячі слів…

А степ — це не місце. Це — міра.

Якою вимірюють час. 

А в часі гартується віра, 

Що робить незламними нас. 

І степ як висока посвята, 

Де сонце за обрій іде, 

Приховує абрис сармата, 

І нас до причастя веде. 

Там пам’ять живе віковічна, 

У силі невтомних вітрів, 

Це сила стихійно магічна, 

Мов подихи давніх віків.

Не твоя...

– Що ж ти сину мій так зажурився?
Що мовчиш і про волю не мрієш,
Ти з роками так сильно змінився,
Чи ще мову мою розумієш?

Жінка довго на в'язня дивилась:
– Ти чому ворогам не завадив?
Я за тебе постійно молилась,
Чому ж, сину мій, ти мене зрадив?

Ти до ворога сам попросився,
І одразу схопився за зброю,
А земля на якій народився,
Раптом стала для тебе чужою.

Я за тебе боролась щосили.
Я за тебе із ворогом билась,
Чим же сину тебе спокусили?
Чому в тебе ненависть з’явилась?

– Не про тебе я думав роками,
в мене інша шанована мати,
я із нею своїми думками,
твою пісню не хочу співати.

–Заспокойся рідненький мій сину,
видно в серці твоєму руїна,
про твою я забуду провину,
не твоя я уже Україна…

Поезія і вірш

Поезія – цілюще джерело,
а вірш – як у воді потік краплинок.
Поезія, це як гірське село,
а вірш – як у селі один будинок.

Поезія таємна й чарівна,
великий сад красивих різних квітів.
Вона завжди співоча як весна,
мозаїка казкових первоцвітів.

А кожна квітка це окремий твір,
який нам автор мовою малює,
Коли слова лягають на папір,
у тих рядках чиєсь життя вирує.

 
Поезія і вірш – прості слова,
як рік і день, як люди і людина.
Як відрізняють право і права,
як сад і квіти, ціле і частина.

Олександр Чалий © 2025 р

Про суфікси

Як важко чути суфікс -учий, -ючий,
Пануюча еліта – панівна,
Бухгалтер провідний а не ведучий,
Керуюча посада – керівна.

 
Торгуючий, то правильно торговець.
Не миючий, а засіб для миття,
І він не виступаючий – промовець,
Не відчуваючи, а так без відчуття.

Не діючий закон, звичайно чинний,
Ось напівзникле – не зникаюче село,
І тут не розчиняючий – розчинний,
І не вітшаюче, а зношене житло.

А віруючі – правильно віряни,
керуючий це просто керівник,
плануючи – робити все за планом,
а виробляючий – звичайно виробник.

І буде той що плаче – не плакучий,
крокуючий – це просто кроковий.
звичайно той що скаче, не скакучий,
а вказуючий – буде вказівний.

Кордони не існуючі – сучасні,
Вулкан ожилий, а не діючий вулкан,
бо українські всі слова прекрасні,
як море, або навіть океан.

 
Олександр Чалий © 2025 р

Ділюся з вами...

Віршами з вами я поділюся,
І повернуся,
В свої думки,
Аби й надалі вести розмову,
Пишу я знову,
Нові рядки.

Аби напругу всю подолати,
Протистояти,
Своїм страхам,
Пишу я вірші, і вечорами,
Ділюсь думками,
І відчуттям.

Моїх емоцій легка огранка,
Як та приманка,
Для читачів,
Я бачу більше коли ділюся,
Якщо звернуся,
До почуттів.

Тут кожне слово якась картинка,
Якась частинка,
Моїх думок,
Аби із вами тримати далі,
В оригіналі,
Тісний зв'язок.

Олександр Чалий © 2025 р

Як писати вірші

Якщо ви вірші хочете писати,
Тоді слова складіть в музичну фразу,
Тут красномовність треба показати,
Та й римувати маєте щоразу.

А для краси додайте світло ранку,
Скажіть для мелодійності про диво,
Для ритму – про мереживо світанку,
Це також для поезії важливо.

Коли своє проявите старання,
То з римами ви вправитеся вільно,
Тут головне, аби було бажання,
Ви ж хочете писати добровільно.

Скажіть як вітер пахне свіжим ранком,
Як ніч була холодна і похмура,
Як озеро накрилося серпанком.
А решта, це проста література…

Олександр Чалий © 2024 р