Безмовний крик

Розповісти я хочу те, про що мовчу,

але не може говорити мій язик.

кричати хочу, але тихо шепочу,

я просто звик.

Давно я думаю про це і все мовчу,

але ніхто не чує мій безмовний крик,

і я від цього вже нікуди не втечу,

бо я вже звик.

Я вислуховую про це, але мовчу,

неначе в школі шолудивий ученик,

і від обурення уже не трепечу,

я просто звик.

Я пережити маю те, про що мовчу,

та загоряюся неначе той сірник,

завжди нервуюся, але я не кричу,

бо я мужик.

Олександр Чалий © 2024 р 

Щира віра

Яким спекотним виявилось літо,
страшна посуха виснажила поле.
А соняшники сонцем перегріті,
їх навіть не відвідували бджоли.

Тоді до церкви всі прийшли селяни,
священник їм сказав слова глибинні,
що ви, як православні християни,
молитися із вірою повинні.

Увесь наступний тиждень всі молились,
збиралися по три рази на день,
уважно вони в Біблію дивились,
і співали праведних пісень.

В неділю біля церкви всі зібрались,
і знову до священника прийшли,
– Ми на молитву Отче сподівались,
але нічого ще не досягли.

Щодня ми всі збиралися й молились,
дощу як не було, так і немає.
Той відповів: – Хоча ви і хрестились,
сама молитва не допомагає.

На жаль весь час ви молитесь без віри.
Без віри і сьогодні ви прийшли.
І я скажу, ви просто лицеміри…
Ви навіть парасольки не взяли.

Олександр Чалий © 2024 р

Порозумівся

Я жив у смутку, тривога в думці, і без причини,
Робив перерви на відпочинок і повертався,
Гуляв у парку, відволікався, читав новини,
Але той смуток в моєму серці ще залишався.

Тоді поїхав одного разу я у Карпати,
Ходив у гори і піднімався на полонини,
І намагався душевний спокій там відшукати,
Допомагали мені смереки й гірські вершини.

Там я старався самоповагу відшліфувати,
Безглуздість смутку все зрозуміти я намагався,
І дуже прагнув свої печалі контролювати,
Весь час я вірив у власні сили і не здавався.

Як повернувся - тоді відкинув одноманітність,
І розібрався що дуже важко в печалі жити,
Мені вдалося перебороти свою амбітність,
Сумну реальність на власну радість перетворити.

Безглуздість смутку я розумію тепер чіткіше,
Бо сталось диво, печаль пропала одномоментно.
Немає смутку, і це для мене найголовніше,
А на буденність уже дивлюся індиферентно.

Радію сонцю, живу на дачі і без печалі,
В майбутнє вірю і культивую собі троянди,
Гуляю в лісі, відпочиваю на сіновалі,
Тому веселим я можу бути без пропаганди.

Олександр Чалий © 2024 р

Мої плани

А я маю побачити те,
Що для мене готує реальність,
Те, як папороть рясно цвіте,
І пізнати її унікальність.

Я подумати хочу про світ,
Про ті речі що просто існують,
Те, від чого муркоче мій кіт,
І для чого нам зорі слугують.

Я піднятися маю до хмар,
До бажань, які хочу здійснити,
Скуштувати цілющий відвар,
Аби в розумі довше прожити.

Я ще маю пізнати себе,
З віком мудрість життєву відчути,
Взяти те, що життя відведе,
І багато чого повернути.

Олександр Чалий © 2024 р