Маємо бути готові

Не має такої ціни,
Яку заплатили солдати.
Та після цієї війни,
Ми мусимо все прибирати.

Нам треба усе розгребти,
Усі розібрати завали,
Прибрати усі блокпости,
Де люди колись проживали.

Хтось має засклити вікно,
А хтось будувати заводи.
Ладнати розбите житло,
Долаючи всі перешкоди.

Загиблих усіх віднайти,
Зібрати розкидану зброю,
Це може зайняти роки,
Ми маємо бути готові.

Олександр Чалий © 2025 р

Не хочу дива...

Колись на Новий рік хотілось дива,
а зараз хочеться закінчення війни,
щоб бійня припинилася жахлива,
уже цієї переможної весни.

Не хочу дива, хочу перемоги,
скоріше б мир настав на батьківській землі,
щоб не лунали дикі ці тривоги,
і щоб не гинули солдати молоді.

На Новий рік я хочу загадати,
щоб наші рідні всі лишилися живі.
Щоб мати дочекалася солдата,
із перемогою у лютій цій війні.

Олександр Чалий © 2025 р

Мерзенна війна

Смертельні ворожі ракети,
з військових летять кораблів,
стріляють важкі міномети,
і бомби летять з літаків.

І знову в окоп прилетіло,
калюжами кров на землі,
Ворони клюють мертве тіло,
немає кінця цій війні.

Мерзенна війна ще триває,
хтось ворога взяв на приціл,
а сморід убитих зростає,
і кількість розкладених тіл.

Воюють і гинуть солдати,
Співають військові пісні,
І знову стріляють гармати,
на цій нескінченній війні.

Олександр Чалий © 2024

Різні цінності

Ми боремося за свою культуру,
Відстоюємо гідність і свободу.
За рідну мову і літературу,
І за ментальність нашого народу.

Вони звичайно можуть нас убити,
І знищувати цілі покоління,
Будинки наші можуть розбомбити,
Від вільних міст залишити каміння.

Та нелюди звичайно розуміють,
Що прагнемо назад ми повернутись,
Вони тепер від люті скаженіють,
Війна ж надовго може затягнутись.

Тому народну спадщину руйнують,
Яка доводить нашу ідентичність,
Собори і музеї бомбардують,
Імперську демонструючи величність.

Вони воліють наш народ зламати,
Здобутки наші знищують зухвало,
Якщо в людей історію забрати,
Тоді нас наче і не існувало…

Олександр Чалий © 2024 р

Переселенці

Раніше ми ганялися за щастям,
а зараз стало зовсім навпаки.
Тепер нам заподіяли напастя…
Були ми люди, стали жебраки.

І де б ми не поїхали – чужинці,
Та й люди ми уже не молоді,
Всі дивляться неначе ми злочинці,
Ми ж раді, що лишилися живі.

 
За звичкою хапаюся за гідність,
А гідності давно уже немає,
В минулому лишилася солідність,
Надія теж поволі десь зникає…

Війна ця дика нам зламала долі,
А ми не розуміємо причину,
Ми стали наче на дорозі голі,
І навіть відчуваємо провину…

Олександр Чалий © 2024 р

Істерія війни

Майже сорок мільйонів людей,
ще у першій війні світовій,
стариків і жінок і дітей,
було вбито у брані страшній.

 
Потім друга війна світова,
Дев’яносто мільйонів смертей,
Знову кров’ю полита трава,
За чиїхось безглуздих ідей.

Ну а потім створили ООН,
Бо війна не рятує життя,
І новий написали Закон,
Хоч якесь від війни прикриття.

Але в тихій спочатку москві,
Мафіозний формується клан,
Оселяється він у кремлі,
І очолює владу тиран.

Він планує новітній бліцкриг,
Його манить велика війна,
Йому мало сюжетних інтриг,
Розігралася кров дикуна.

Розбудив істерію війни,
Знову тисячі ліній траншей.
Знову гинуть найкращі сини,
Знову втрачені долі людей…

Олександр Чалий © 2024 р

Мені болить війна

Тиран почав війну свою криваву,
дівчата плачуть, матері ридають,
говорячи про подвиги і славу,
чоловіків на фронт випроводжають…

 
Цей варвар через ницість чинить війни,
бо варвари по іншому не вміють,
та починають бійню без причини,
І тішаться, як чим заволодіють.

Ці дикуни пишаються терором,
Сміються убиваючи невинних,
І їх не можна стримати докором,
Бо ще живуть на відчуттях тваринних.

Мій розум каже: треба далі жити,
але ж війна це пекло для людини.
Не в змозі ми війну цю зупинити,
а скільки юнаків іще загине.

Жахає нас оця війна сувора,
І тут не допоможе навіть мантра.
У кожного сьогодні було вчора,
Не в кожного ж сьогодні буде завтра…

Олександр Чалий © 2024 р

Останній етап

Три етапи імперії мають,
«Утворилась, розквітла, розпалась»,
Після себе завжди залишають,
Тільки те, що колись відбувалось.

Повелося з часів фараонів,
Що імперію хтось та й зруйнує.
«У росії немає кордонів» ©,
Тож нічого її не врятує.

І вона вже не раз розпадалась,
Провести намагалась реформу,
Реваншистські ж ідеї лишались,
Бо зміняли не сутність а форму.

Вони скриню Пандори відкрили,
І процес незворотній триває.
А вже те, що вони заварили,
Поглинатиме їх і зламає.

Ця війна лише тригер процесу,
Від напруги агресор згасає,
У війні вже немає прогресу,
А в імперії криза зростає.

Час і доля працюють логічно,
Світовий хуліган помилився,
Бо давитимуть економічно,
І до санкцій весь світ долучився.

Вже іде відчуття руйнування,
Все не так як вважав імператор,
І імперія зникне остання,
З нею зникне й останній диктатор.

час,
Бо ніщо не триватиме вічно,
Перемоги старі вже минули,
Всі імперії гинуть трагічно,
Як бува, на чуже зазіхнули...

Олександр Чалий © 2024 р

Неочікуваний візит

Зайшов російський світ до України,
Як слон до порцелянової лавки,
Солдати здичавілої країни,
До нас пригнали заржавілі танки.

Брудні і неосвічені солдати,
Зі зброєю в руках і голим задом,
Бажали українців залякати,
По Києву пройтись гучним парадом.

Вбивали вони так, задля розваги,
Бо нелюди по іншому не вміли,
Коли ж розбили їхні колимаги,
То росіяни наче озвіріли.

Вони людей з будинків викрадали,
І били просто так, аби побити,
І тижнями у погребі тримали,
Аби народ свободний покорити.

Залякують, катують і вбивають,
І прагнуть диктатуру встановити,
Дітей же до росії забирають,
Бо хочуть їх в рабів перетворити.

У них якесь суспільне божевілля,
Вони прийшли живих людей вбивати.
Чи це у них якесь гірке похмілля?
Чи можна їх тепер людьми назвати?

Олександр Чалий © 2024 р