Незакінчений том

Постійно записую власні думки,
моменти душевного стану.
Так стрімко чомусь пролітають роки,
сюжетом сумного роману.

Навколо так швидко змінилось життя,
а я все втішаюсь думками,
І маю постійно таке відчуття,
що вік пролітає томами.

Здається ще вчора я був юнаком,
почав перший том розгортати,
І вже розумію, пишу сьомий том,
і мрію його дописати.

Олександр Чалий © 2025 р

Може бути запізно…

Все на потім ми звикли лишати,
Своїх рідних привчили терпіти,
Та не можемо вже пригадати,
Як давно дарували їм квіти.

Головному нам треба навчитись:
Плине час, і свого вимагає.
Ми не маємо права спізнитись,
Просто потім запізно буває.

І вже квіти несуть до людини,
Коли пам'ять у серці пульсує,
А людина в свої роковини,
Запах квітів уже не відчує…

Олександр Чалий © 2025 р

Іноді

Я іноді просто мовчу
Бо хочу у тиші побути,
Безглузді думки відпущу,
Аби знову спокій відчути.

Аби в тиші час провести,
І всі негаразди забути,
Я можу не відповісти,
А іноді можу й не чути.

Побути у власних думках,
Пірнути в душевну свободу,
Забути про силу і страх,
У тиші знайти насолоду.

Я хочу побути один,
Війти до безпечної зони,
Не довго, на кілька годин,
В свої особисті кордони.

Олександр Чалий © 2025 р

Жіноча душа

Ти можеш палко її любити,
боготворити її ім’я.
Ти можеш поряд із нею жити,
і говорити: - Вона моя…

Ти можеш тіло її тримати,
ти можеш знати її смаки,
але не зможеш контролювати,
і направляти її думки.

Ти можеш навіть із нею спати,
і віддавати все до гроша,
але ти точно не можеш знати,
про кого мріє її душа.

Душа жіноча, така тендітна,
та непідзвітна ні перед ким.
Вона доладна, різноманітна,
ти не підкупиш її нічим.

Жіночу душу не можна взяти,
Завоювати в один запал,
Ти маєш силу їй всю віддавати,
І дарувати потенціал.

А жінка душу свою довірить,
Якщо повірить твоїм словам,
І звісно ще раз перепровірить,
І звірить з власним передчуттям.

Олександр Чалий © 2025 р

Гроші і товар

У світі де все продається,
І там, де на все є ціна,
Життя не таке як здається,
Бо в кожного власна вина.

Хто честь обміняв на посаду,
Себе за валюту продав,
У того життя йде до спаду,
Той вирок собі підписав.

Де можна за все заплатити,
Там люди товаром стають.
Якщо вже змогли вас купити,
Чекайте, що вас продадуть.

Олександр Чалий © 2015 р

Властивості тютюну

Тютюн завжди когось та і спокусить,
Бо до курця не зайде лиходій,
І жодна із собак його не вкусить,
І все життя він буде молодий.

А до курця крадій не завітає,
Бо той спускає все, що заробив,
Звичайно, що курець грошей не має,
Бо гроші на тютюн усі спустив.

За кілька років той курець ослабне,
Коліна там боліти вже почнуть,
Він з палкою ходитиме незграбно,
Тоді й собаки вже не нападуть.

І кожен з нас звичайно розуміє,
Курець не зможе бути і старим,
Ніколи той курець не посивіє,
Оскільки він помре ще молодим.

Олександр Чалий © 2025 р

Страх

Відколи на землі існують люди,
існує поряд з ними Дикий Страх.
Мов привід, між людьми іде повсюди,
блукає він у селах і містах.

До кожного він може завітати,
холодними руками потрясти,
і ось людина вже не може спати,
а Страх іде, іще когось знайти.

Та раптом Страх зустрів одну людину:
обдертий і обшарпаний мужик,
тримає у руках пусту торбину,
і дивиться спокійно на смітник.

Страх захотів людину налякати:
– Вступись мені!!! – суворо наказав.
та вирішив за ним спостерігати,
а чоловік страху не відчував.

І Страх почав людину роздивлятись,
а чоловік – бровою не повів.
– Та я давно вже перестав боятись, –
він Страхові байдуже відповів.

Мені тепер нема чого втрачати,
я навіть не борюся за життя,
бо я не можу навіть пригадати,
коли у мене ще було взуття.

– Який же чоловіче ти сміливий,
давно я вже таких не зустрічав.
Хоч я і Страх, але я справедливий,
проси що хочеш, – прямо запитав.

– Я хочу їсти, – мовив безталанний,
а Страх сказав: – Я більше дам тобі.
Чи знаєш ти, наскільки я гуманний?
Я дам грошей, ти житимеш в добрі.

Ось на, візьми! Бо жив ти біднувато,
тут вистачить тобі на все життя.
Я у людей добра забрав багато,
тож не дивися більше на сміття.

Пройшли роки, завів він господарство,
живе собі не знаючи біди,
купив землі, займається скотарством,
та і дружина в нього хоч куди.

У всіх сусідів аж вилазять очі…
Та не забув про нього Дикий Страх,
з’явився якось він посеред ночі,
і виник в мужика страшенний жах.

– Чого тремтиш? – у нього Страх питає. –
Чи зараз ти мене не впізнаєш?
Невже у тебе гідності немає?
Ти як і всі, у остраху живеш…

Тоді мужик схилився максимально,
в покірності вклоняючись йому.
І через мужика, Страх тріумфально,
переступив крокуючи в пітьму.

Олександр Чалий © 2025 р

Життєвий плин

За плином часу спостерігаю,
і замовкаю,
на самоті.
Ідуть години і час минає,
перемагає,
без метушні.

Не знає юність, з роками грає,
розваг шукає,
до забуття.
Гуляють люди, час витрачають,
роки минають,
летить життя.

Безмірні ритми добу малюють,
символізують,
потік хвилин.
Маленькі зморшки роки карбують,
і демонструють,
життєвий плин.

За плином часу спостерігаю,
і відчуваю,
політ років.
Мені по кайфу як я старію,
живу і мрію,
як я хотів.

Олександр Чалий © 2025 р

Проста порада

Щоб стати вам поважним і шановним,
Покращити себе як фахівця,
Вам треба бути дуже послідовним,
І йти вперед до самого кінця.

Робіть лиш те, що маєте робити,
І усмішку тримайте на вустах,
Аби свої таланти всі розкрити,
Від інших заховайте власний страх.

Ніхто не має ваші скарги чути,
Це ваші особисті почуття,
Щоб успіху якогось досягнути,
Вам не потрібні їхні співчуття.

І не зважайте, що вам кажуть люди,
Ви їхні ігноруйте всі думки,
Бо в більшості це будуть пересуди,
Або ще відмовляння чи плітки.

Коли ви не праві, то визнавайте,
Щоб виправити прикрі помилки,
Якщо чогось не знаєте – спитайте,
А ще читайте правильні книжки.

Олександр Чалий © 2025 р

Ділюся з вами...

Віршами з вами я поділюся,
І повернуся,
В свої думки,
Аби й надалі вести розмову,
Пишу я знову,
Нові рядки.

Аби напругу всю подолати,
Протистояти,
Своїм страхам,
Пишу я вірші, і вечорами,
Ділюсь думками,
І відчуттям.

Моїх емоцій легка огранка,
Як та приманка,
Для читачів,
Я бачу більше коли ділюся,
Якщо звернуся,
До почуттів.

Тут кожне слово якась картинка,
Якась частинка,
Моїх думок,
Аби із вами тримати далі,
В оригіналі,
Тісний зв'язок.

Олександр Чалий © 2025 р

Ми стали інші...

Ми стали інші, кожному своє,
ми стали на одне життя сильніше,
бо хто не йде вперед той відстає,
ніколи вже не буде як раніше…

Ми стали інші, більше мовчимо,
у кожного тепер свої причуди,
радіємо, а значить живемо,
бо поруч з нами справжні щирі люди.

Ми стали інші, старші за слова,
на друзів перестали сподіватись,
з’явилася проблема вікова,
дедалі більше стали дратуватись.

Ми стали інші, мрії вже не ті,
але життя бурхливе ще триває,
ми, звісно, ще душею молоді,
і день новий уже на нас чекає.

Олександр Чалий © 2025 р

Дивакуваті росіяни

Які привітні росіяни,
кагорта дивних індивідів,
бо як нормальні громадяни,
хоч приклади його до рани,
у двір заходять до сусідів.

Які хороші росіяни,
своїм вєлічієм зігріті,
говорять, що вони слов’яни,
і православні християни,
і що за мир у всьому світі.

Дивакуваті росіяни,
на всіх сусідів розізлились,
у всіх випрошують пошани,
і недолюблюють майдани,
в чужому домі розселились.

Ви не брати нам, росіяни,
ви як нав’язлива стихія,
в дворі поставили капкани,
нам нанесли серйозні рани,
і кричите, що тут росія.

Світ помилився, росіяни,
бо вас сприймав за гуманістів,
а з’ясувалось ви тирани,
вдягти нам хочете кайдани.
Та ви ще гірше колоністів.

Олександр Чалий © 2025 р

Колись...

Колись твоєї мами вже не буде,
і голосу її ти не почуєш,
і ти без неї наче не існуєш,
від цього не втечеш уже нікуди…

Колись її будинок спорожніє,
бо час летить, нікого не чекає,
і мама більше там не проживає,
і там тобі ніхто вже не зрадіє…

Колись у тебе очі засльозяться,
бо мама тобі більше не подзвонить,
ні слова вона більше не промовить,
про неї тільки спогади лишаться…

Колись в душі відчуєш порожнечу,
яку ніхто не зможе відновити,
ніхто не зможе маму замінити,
як в серці зупинити кровотечу…

Колись пізніше ти все зрозумієш,
що міг побути більше часу з нею.
її насолодитися душею,
але нічого ти уже не вдієш…

Олександр Чалий © 2025 р

Випадкові люди

Як хтось приходить до мого життя,
Чи може на роки, чи на хвилину,
Завжди у мене дивне відчуття,
Що Бог прислав для мене цю людину.

Можливо я не вивчив свій урок,
І він прислав, аби мене навчити.
Щоб я не припускався помилок,
І треба мені ще раз пояснити.

Це може бути і для добрих справ,
Чи може для кар’єрного зростання,
Щоб я якусь важливу роль зіграв,
А може і для ніжного кохання.

А може ця людина як зоря,
Аби мені дорогу підказати,
Чи він прислав мені поводиря,
Аби мене від горя врятувати.

А може він для вас послав мене,
Щоб ви могли ці строфи прочитати,
Аби не пропустили головне,
Чи вам якісь сигнали передати.

Олександр Чалий © 2025 р

Буває

Буває, наче доля мене чує,
А іноді здається, що глуха,
Буває, мене доля стимулює,
А іноді доводить до гріха.

Буває, вона деколи говорить,
А потім розумію, що кричить.
Я думав, що вона мене бадьорить,
Прислухався, але вона мовчить.

Буває, моя доля розквітає,
Під променями теплої весни,
Буває наче снігом замітає,
Чи падає, як листя восени…

Якою б не здавалася вам доля,
Завжди ідіть до власної мети,
Вона не завдаватиме вам болю,
Її задача вас уберегти.

Олександр Чалий © 2025 р

Буває...

Буває, наче доля мене чує,
А іноді здається, що глуха,
Буває, мене доля стимулює,
А іноді доводить до гріха.

Буває, вона деколи говорить,
А потім розумію, що кричить.
Я думав, що вона мене бадьорить,
Прислухався, але вона мовчить.

Буває, моя доля розквітає,
Під променями теплої весни,
Буває наче снігом замітає,
Чи падає, як листя восени…

Якою б не здавалася вам доля,
Завжди ідіть до власної мети,
Вона не завдаватиме вам болю,
Її задача вас уберегти.

Олександр Чалий © 2025 р

Таке моє життя

Моє життя як звивистий потік,
наповнений крутими віражами.
Я безліч різних ліній пересік,
багато з ким лишились ворогами.

Моє життя не тільки позитив,
я дуже часто бачив негативи,
і безліч негараздів пережив,
шукаючи якісь альтернативи.

Моє життя як витрачений час,
назад його не можна повернути,
його не можна взяти про запас,
в майбутнє теж не можна зазирнути.

Моє життя як ревний контролер,
привносить якісь дивні корективи,
тому живу сьогодні і тепер,
і сам собі малюю перспективи.

 
Моє життя наповнене шляхів,
а я їх намагався перетнути,
але не буде так, як я хотів,
а буде саме так, як має бути…

Олександр Чалий © 2025 р

Людина, що вас цінувала

Ви скривдили добру людину?
Вам сцену вона не влаштує,
не зараз, не в іншу хвилину,
вона вас не покритикує.

Ні в чому вас не звинуватить,
словами не кине гіркими,
образою вам не відплатить,
свій біль вона мовчки нестиме.

Вона не покаже зухвалість,
підкреслить свої сентименти,
вона проявлятиме жалість,
і скрасить незручні моменти.

Та в серці вона вже змінилась,
людина, що вас цінувала,
довіра її розтопилась,
яка вас колись поєднала.

Ви їй не лишили нічого,
як душу свою захистити,
і вирішення не простого,
від вас своє серце звільнити.

Олександр Чалий © 2025 р

Життя триває...

Тече життя одноманітно,
Ми в цім потоці живемо,
Роки минають непомітно,
А ми мудріше стаємо.

До нас приходить розуміння,
Чого раніше не було,
Уже з’явилося терпіння,
Але і марево пройшло…

Роки ідуть, життя змінилось,
Ми наробили помилок,
Щось загубили, щось з’явилось,
Із кимось втратили зв'язок.

Але життя іще триває,
І буде ще одна весна,
І нам часу ще вистачає,
Насолодитися сповна.

Олександр Чалий © 2025 р

З власного досвіду

Якщо ви на краще змінились,
а інші від вас віддалялись,
ви планами не поступились,
духовно росли і навчались.

Якщо ви повірили в себе,
а інші у вас сумнівались,
постійно вбачали проблеми,
а ви все одно не здавались.

Якщо ви усе спланували,
а інші застрягли в шаблонах,
ви хибних шляхів уникали,
але вже на власних умовах.

Досягнете більше свободи,
пізнаєте світ в порівнянні,
здолаєте всі перешкоди,
в роботі, житті і коханні.

Олександр Чалий © 2025 р