Показ дописів із міткою люди. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою люди. Показати всі дописи

29 квітня 2025

Страх

Відколи на землі існують люди,
існує поряд з ними Дикий Страх.
Мов привід, між людьми іде повсюди,
блукає він у селах і містах.

До кожного він може завітати,
холодними руками потрясти,
і ось людина вже не може спати,
а Страх іде, іще когось знайти.

Та раптом Страх зустрів одну людину:
обдертий і обшарпаний мужик,
тримає у руках пусту торбину,
і дивиться спокійно на смітник.

Страх захотів людину налякати:
– Вступись мені!!! – суворо наказав.
та вирішив за ним спостерігати,
а чоловік страху не відчував.

І Страх почав людину роздивлятись,
а чоловік – бровою не повів.
– Та я давно вже перестав боятись, –
він Страхові байдуже відповів.

Мені тепер нема чого втрачати,
я навіть не борюся за життя,
бо я не можу навіть пригадати,
коли у мене ще було взуття.

– Який же чоловіче ти сміливий,
давно я вже таких не зустрічав.
Хоч я і Страх, але я справедливий,
проси що хочеш, – прямо запитав.

– Я хочу їсти, – мовив безталанний,
а Страх сказав: – Я більше дам тобі.
Чи знаєш ти, наскільки я гуманний?
Я дам грошей, ти житимеш в добрі.

Ось на, візьми! Бо жив ти біднувато,
тут вистачить тобі на все життя.
Я у людей добра забрав багато,
тож не дивися більше на сміття.

Пройшли роки, завів він господарство,
живе собі не знаючи біди,
купив землі, займається скотарством,
та і дружина в нього хоч куди.

У всіх сусідів аж вилазять очі…
Та не забув про нього Дикий Страх,
з’явився якось він посеред ночі,
і виник в мужика страшенний жах.

– Чого тремтиш? – у нього Страх питає. –
Чи зараз ти мене не впізнаєш?
Невже у тебе гідності немає?
Ти як і всі, у остраху живеш…

Тоді мужик схилився максимально,
в покірності вклоняючись йому.
І через мужика, Страх тріумфально,
переступив крокуючи в пітьму.

Олександр Чалий © 2025 р

14 квітня 2025

Проста порада

Щоб стати вам поважним і шановним,
Покращити себе як фахівця,
Вам треба бути дуже послідовним,
І йти вперед до самого кінця.

Робіть лиш те, що маєте робити,
І усмішку тримайте на вустах,
Аби свої таланти всі розкрити,
Від інших заховайте власний страх.

Ніхто не має ваші скарги чути,
Це ваші особисті почуття,
Щоб успіху якогось досягнути,
Вам не потрібні їхні співчуття.

І не зважайте, що вам кажуть люди,
Ви їхні ігноруйте всі думки,
Бо в більшості це будуть пересуди,
Або ще відмовляння чи плітки.

Коли ви не праві, то визнавайте,
Щоб виправити прикрі помилки,
Якщо чогось не знаєте – спитайте,
А ще читайте правильні книжки.

Олександр Чалий © 2025 р

28 лютого 2025

Порада чоловікам

Ви прагнули пару знайти?
Закінчився пошук екстазом?
Стикнулися різні світи,
і хочуть ужитися разом.

Якщо почалися сварки,
ви маєте суть зрозуміти,
стосунки аби зберегти,
вам треба проблему закрити.
 
Коли вже дружина бурчить,
ви вихід завжди пошукайте,
коли ви праві – промовчіть.
коли ж неправі – визнавайте.

Олександр Чалий © 2025 р

17 лютого 2025

Випадкові люди

Як хтось приходить до мого життя,
Чи може на роки, чи на хвилину,
Завжди у мене дивне відчуття,
Що Бог прислав для мене цю людину.

Можливо я не вивчив свій урок,
І він прислав, аби мене навчити.
Щоб я не припускався помилок,
І треба мені ще раз пояснити.

Це може бути і для добрих справ,
Чи може для кар’єрного зростання,
Щоб я якусь важливу роль зіграв,
А може і для ніжного кохання.

А може ця людина як зоря,
Аби мені дорогу підказати,
Чи він прислав мені поводиря,
Аби мене від горя врятувати.

А може він для вас послав мене,
Щоб ви могли ці строфи прочитати,
Аби не пропустили головне,
Чи вам якісь сигнали передати.

Олександр Чалий © 2025 р

06 лютого 2025

Маємо бути готові

Не має такої ціни,
Яку заплатили солдати.
Та після цієї війни,
Ми мусимо все прибирати.

Нам треба усе розгребти,
Усі розібрати завали,
Прибрати усі блокпости,
Де люди колись проживали.

Хтось має засклити вікно,
А хтось будувати заводи.
Ладнати розбите житло,
Долаючи всі перешкоди.

Загиблих усіх віднайти,
Зібрати розкидану зброю,
Це може зайняти роки,
Ми маємо бути готові.

Олександр Чалий © 2025 р

02 лютого 2025

Недільний настрій

Я знаю, що можу, але не роблю.
Я знаю, що треба. Не хочу.
Робити не хочу, та все поясню,
і голову всім заморочу.

Я знаю, що доля у власних руках,
Я знаю, що варто. Не буду.
Робити не буду, скажу на словах.
Скажу і одразу забуду.

Я знаю, потрібно, але не роблю.
Я знаю, але не бажаю.
робити не стану, я краще посплю,
сьогодні я відпочиваю.

Олександр Чалий © 2025 р

27 січня 2025

Людина, що вас цінувала

Ви скривдили добру людину?
Вам сцену вона не влаштує,
не зараз, не в іншу хвилину,
вона вас не покритикує.

Ні в чому вас не звинуватить,
словами не кине гіркими,
образою вам не відплатить,
свій біль вона мовчки нестиме.

Вона не покаже зухвалість,
підкреслить свої сентименти,
вона проявлятиме жалість,
і скрасить незручні моменти.

Та в серці вона вже змінилась,
людина, що вас цінувала,
довіра її розтопилась,
яка вас колись поєднала.

Ви їй не лишили нічого,
як душу свою захистити,
і вирішення не простого,
від вас своє серце звільнити.

Олександр Чалий © 2025 р

17 січня 2025

З власного досвіду

Якщо ви на краще змінились,
а інші від вас віддалялись,
ви планами не поступились,
духовно росли і навчались.

Якщо ви повірили в себе,
а інші у вас сумнівались,
постійно вбачали проблеми,
а ви все одно не здавались.

Якщо ви усе спланували,
а інші застрягли в шаблонах,
ви хибних шляхів уникали,
але вже на власних умовах.

Досягнете більше свободи,
пізнаєте світ в порівнянні,
здолаєте всі перешкоди,
в роботі, житті і коханні.

Олександр Чалий © 2025 р

07 грудня 2024

Добрі справи

Часто люди роблять добрі справи,
через особисту доброту.
Кожен має внутрішні підстави,
ставлячи підтримку за мету.
Деякі це роблять із користі,
першими десь вигоду знайти.
Мають інтереси особисті,
для тріумфу власної мети.
Нащо треба знати нам причини,
справжню мотивацію цього.
Добрі справи кожної людини,
користь нам приносять все одно.
Олександр Чалий © 2024 р

03 грудня 2024

Важка корона

Якщо тебе обрали королем,
але тобі корона завелика,
вона для тебе стане тягарем,
тоді ти арлекін а не владика.

Вона тобі на вуха упаде,
і ти уже нічого не почуєш,
коли у вухах сильно загуде,
ти королівство вже не побудуєш.

На очі вона зсунеться тобі,
і ти уже нічого не побачиш,
здається вона десь на голові,
а ти сидиш на троні, тихо плачеш.

а далі вона ляже на уста,
і ти уже не можеш говорити,
бо з’явиться у роті гіркота,
і ти не знаєш як це зупинити,

Коли вона на шию упаде,
нашийником уже для тебе стане,
тебе на ешафот хтось поведе,
але на тебе вже ніхто не гляне.

І вже тоді побачиш ти усе,
усе почуєш, зможеш все сказати,
але ніхто тебе вже не спасе,
ніхто тебе не схоче рятувати.

Олександр Чалий © 2024 р

01 грудня 2024

Зла правда

Жила колись людина,
і правду всім казала,
яка була причина,
вона й сама не знала.
Побачила кривого,
калікою назвала.
Побачила сліпого,
Незрячим обізвала.
Зустріла якось жінку,
з поклажею важкою,
і їй дала оцінку:
«Живе вона з дочкою.
Вона ж моя сусідка,
я все про неї знаю,
немає чоловіка,
сама все піднімає».
Не робить зла людина,
а тільки правду каже,
та в тому то й причина,
вона цим зло розв’яже.
Що з правдою робити,
як нічого сказати?
Щоб зло не ворушити,
то краще промовчати.

Олександр Чалий © 2024 р 

18 листопада 2024

Різні цінності

Ми боремося за свою культуру,
Відстоюємо гідність і свободу.
За рідну мову і літературу,
І за ментальність нашого народу.

Вони звичайно можуть нас убити,
І знищувати цілі покоління,
Будинки наші можуть розбомбити,
Від вільних міст залишити каміння.

Та нелюди звичайно розуміють,
Що прагнемо назад ми повернутись,
Вони тепер від люті скаженіють,
Війна ж надовго може затягнутись.

Тому народну спадщину руйнують,
Яка доводить нашу ідентичність,
Собори і музеї бомбардують,
Імперську демонструючи величність.

Вони воліють наш народ зламати,
Здобутки наші знищують зухвало,
Якщо в людей історію забрати,
Тоді нас наче і не існувало…

Олександр Чалий © 2024 р

14 листопада 2024

Образа і людина

Образа це тваринка майже дика,
вона не має жити у Людині.
Як правило, проблема невелика,
але Образа, це сестра Гордині.

На вигляд ця тваринка не шкідлива,
значної шкоди принести не може,
але вона в’юнка і вередлива,
Людину дуже легко переможе.

Якщо ж вона в Людині оселилась,
звичайно розпочне вередувати.
Коли уже Людина підкорилась,
їй хочеться тваринку врятувати.
 
Весь час Людина думає про неї,
про неї тільки й може розмовляти.
Отримавши великі привілеї,
Образа починає під’їдати.

І їсть усе, що знайде в середині,
волокна, нерви, м’язи і судини,
відкушує спочатку по клітині,
а далі й цілі органи Людини.

Людина починає відчувати,
що там болить, там коле, там стріляє,
та вже не може без Образи існувати,
Образа ж їсть і далі підростає.

Людина вже старіє і хворіє,
Образу невтямки їй відпустити,
Вона сама того не розуміє,
Що без образи легше стане жити…

Олександр Чалий © 2024 р

09 листопада 2024

Пекло

Це місце в світі душа страждає,
Бо в грішників суворе виховання,
Там кожен в казані перебуває,
І всі несуть нестерпне покарання.

Все правильно і все там справедливо,
Спокутують гріхи свої злочинці,
Тирани там караються жахливо,
А на вогні всі злодії і вбивці.

Та в пеклі там свого вогню не має,
бо все іде за схемою простою,
де кожен за свій гріх відповідає,
і свій вогонь приносить із собою…

Олександр Чалий © 2024 р

08 листопада 2024

Щира віра

Яким спекотним виявилось літо,
страшна посуха виснажила поле.
А соняшники сонцем перегріті,
їх навіть не відвідували бджоли.

Тоді до церкви всі прийшли селяни,
священник їм сказав слова глибинні,
що ви, як православні християни,
молитися із вірою повинні.

Увесь наступний тиждень всі молились,
збиралися по три рази на день,
уважно вони в Біблію дивились,
і співали праведних пісень.

В неділю біля церкви всі зібрались,
і знову до священника прийшли,
– Ми на молитву Отче сподівались,
але нічого ще не досягли.

Щодня ми всі збиралися й молились,
дощу як не було, так і немає.
Той відповів: – Хоча ви і хрестились,
сама молитва не допомагає.

На жаль весь час ви молитесь без віри.
Без віри і сьогодні ви прийшли.
І я скажу, ви просто лицеміри…
Ви навіть парасольки не взяли.

Олександр Чалий © 2024 р

30 жовтня 2024

Переселенці

Раніше ми ганялися за щастям,
а зараз стало зовсім навпаки.
Тепер нам заподіяли напастя…
Були ми люди, стали жебраки.

І де б ми не поїхали – чужинці,
Та й люди ми уже не молоді,
Всі дивляться неначе ми злочинці,
Ми ж раді, що лишилися живі.
 
За звичкою хапаюся за гідність,
А гідності давно уже немає,
В минулому лишилася солідність,
Надія теж поволі десь зникає…

Війна ця дика нам зламала долі,
А ми не розуміємо причину,
Ми стали наче на дорозі голі,
І навіть відчуваємо провину…

Олександр Чалий © 2024 р

28 жовтня 2024

Істерія війни

Майже сорок мільйонів людей,
ще у першій війні світовій,
стариків і жінок і дітей,
було вбито у брані страшній.
 
Потім друга війна світова,
Дев’яносто мільйонів смертей,
Знову кров’ю полита трава,
За чиїхось безглуздих ідей.

Ну а потім створили ООН,
Бо війна не рятує життя,
І новий написали Закон,
Хоч якесь від війни прикриття.

Але в тихій спочатку москві,
Мафіозний формується клан,
Оселяється він у кремлі,
І очолює владу тиран.

Він планує новітній бліцкриг,
Його манить велика війна,
Йому мало сюжетних інтриг,
Розігралася кров дикуна.

Розбудив істерію війни,
Знову тисячі ліній траншей.
Знову гинуть найкращі сини,
Знову втрачені долі людей…

Олександр Чалий © 2024 р

17 жовтня 2024

Соціальна емоція

Пливе старенька і хлипка шаланда,
з полатаними й драними сітками,
на ній уже не молода команда,
уся продута морем і штормами.

Улов у них був щедрим і багатим,
тож веслами гребуть уже безсилі,
кричить керманич басом хрипуватим,
шаланда ж тяжко прошиває хвилі.

А поряд біла яхта океанська,
засмаглі топ-моделі на кормі,
поволі п’ють із келихів шампанське,
сидять на носі люди ділові.

Володар яхти спінінг закидає,
давно вже не клювала риба в нього.
з нудьгою на шаланду поглядає:
– Чому одним усе, другим нічого???

Олександр Чалий © 2024 р

23 травня 2024

Останнє сальто

Він на арені виступав,
Красива музика лунала,
Відповідально працював,
А публіка аплодувала.

Акробатичні елементи,
Красиві сальто і шпагати,
І знову ці аплодисменти,
І просять ще раз показати…

Відмінно виступив на біс,
І публіка аплодувала,
То був найкращий бенефіс,
Але вистава ще тривала.

Він номеру віддав всі сили,
Давно вже так не виступав,
А глядачі на біс просили,
Та й імпрессаріо благав…

– Коронне сальто покажи,
Всього одне, вони ж благають,
Для слави цирку послужи,
Тебе ж артистом називають…

Він проявив самоповагу,
Останнє сальто показав,
Але не втримав рівновагу,
Вмить на арені вже лежав.

Вистава до кінця дійшла,
І винесли ентузіаста,
А публіка собі пішла,
Дивитись іншого гімнаста.

Олександр Чалий © 2024 р

02 травня 2024

Ранкова кава

Зайшли ми до місцевої кав’ярні,
Де добрий та усміхнений бариста,
Готуючи напої популярні,
Приваблює місцевих і туристів.

Цей запах ніжний стелиться повсюди,
і пахощами зваблює людину.
Вдихаю аромат на повні груди,
один до одного притягує людей.

Поволі ми п’ємо магічну каву,
А ніжний смак так вабить за собою.
Один ковток пробуджує уяву,
Та зваблює своєю гіркотою.

І як приємно починати ранок,
Так просто, без єдиної умови,
Із філіжанки кави на сніданок,
Та теплої, душевної розмови.

Олександр Чалий © 2024 р