Вірші для душі... Сила слова. : природа

Показ дописів із міткою природа. Показати всі дописи

05 березня 2025

Розсипані зірки мов діаманти,
І віковічний місяць на престолі.
А сиві хмари, віддані мігранти,
приховують світило мимоволі.

Дивує ніч своїми кольорами,
Пливуть у небі хмари поверхові,
Їх контури, підсвічені зірками,
Під місяцем мов хвилі пурпурові.

Окреслені контрастами дерева,
Шепоче вітер, граючись у листі,
Таємна і магічна атмосфера,
Панує у замореному місті.

Містичні тіні під серпанком неба,
Час ніби ненароком зупинився,
Зростає у гармонії потреба,
аби наш світ до ранку відновився.

Не може річка пити власні води,
дерева не їдять свої плоди,
для інших жити – це закон природи,
щоб на Землі не сталося біди.

Ми маємо для себе розуміти,
життєві постулати головні,
що зовсім не для себе пахнуть квіти,
і сонце також світить не собі.

Ми маємо завжди допомагати,
і не важливо: важко це чи ні.
Людині необхідно віддавати,
заради гуманізму на Землі.

Це добре, якщо в тебе щастя буде,
але воно приходить лиш тоді,
коли навколо тебе інші люди,
щасливі будуть завдяки тобі.

Чимало водоспадів і потоків,
беруть початок із високих гір.
Стікають води так мільйони років,
для моря це найбільший водозбір.

І гори почали вже вихвалятись,
що морю власні води віддали,
пізніше стали з моря насміхатись,
бо гори ціле море налили.

Нарешті дикі гори закричали:
– Гей ти, пустопорожнє барахло,
ми довгий час ці води наливали,
без нас тебе б давно вже не було.

Якби б вода не йшла тобі річками,
які з гори самі у низ течуть,
що буде із твоїми берегами,
залишиться багно і каламуть.

Нічого не сказало синє море,
оскільки воно має працювати.
Аби водою наповнялись гори,
вологу треба в небо посилати.

Один метелик лісом пролітав,
Та вирішив до мухи підлетіти,
І він тоді у неї запитав:
– Де поблизу є ароматні квіти?

– Не знаю. Я давно вже тут живу,
А квітів поблизу не помічала,
Та бачила я кучу гнойову,
Я їжу там собі вже добувала.

Багно, консервні банки та сміття,
Відвідати ти маєш неодмінно,
Повір, це справжній рай а не життя,
Ти там поїсти зможеш повноцінно.

І полетів метелик у той бік,
Де чарівний смітник перебував.
Але зустрів бджолу неподалік,
І про смітник у неї запитав.

Метелику бджола відповіла:
– Не бачила ніде я смітників.
Єдине що у лісі я знайшла,
Яскраві квіти різних кольорів.

Тут просто безліч квітів ароматних,
Тож летимо дивитися цей рай.
А ти питай лише у адекватних,
І друзів адекватних обирай.