Вірші для душі... Сила слова. : олександр чалий

Показ дописів із міткою олександр чалий. Показати всі дописи

24 листопада 2025

Постійно записую власні думки,
моменти душевного стану.
Так стрімко чомусь пролітають роки,
сюжетом сумного роману.

Навколо так швидко змінилось життя,
а я все втішаюсь думками,
І маю постійно таке відчуття,
що вік пролітає томами.

Здається ще вчора я був юнаком,
почав перший том розгортати,
І вже розумію, пишу сьомий том,
і мрію його дописати.

Війна була далекою колись,
загиблих ми тоді ще не ховали.
І сльози вдов тоді ще не лились,
ми горя ще тоді не відчували.

Не бачили заплаканих очей,
і цих жінок, одягнених у чорне.
А смерть красивих, юних ще людей,
здавалася як дещо ілюзорне.

Але тепер змінилося усе,
душа людей зворушена бідою,
бо окрім нас, ніхто нас не спасе,
а молодь наша жертвує собою.

Тепер у них один орієнтир,
бо ця війна нас ріже по живому.
А старші люди моляться за мир,
та ждуть їх з перемогою додому.

Все на потім ми звикли лишати,
Своїх рідних привчили терпіти,
Та не можемо вже пригадати,
Як давно дарували їм квіти.

Головному нам треба навчитись:
Плине час, і свого вимагає.
Ми не маємо права спізнитись,
Просто потім запізно буває.

І вже квіти несуть до людини,
Коли пам'ять у серці пульсує,
А людина в свої роковини,
Запах квітів уже не відчує…

Я іноді просто мовчу
Бо хочу у тиші побути,
Безглузді думки відпущу,
Аби знову спокій відчути.

Аби в тиші час провести,
І всі негаразди забути,
Я можу не відповісти,
А іноді можу й не чути.

Побути у власних думках,
Пірнути в душевну свободу,
Забути про силу і страх,
У тиші знайти насолоду.

Я хочу побути один,
Війти до безпечної зони,
Не довго, на кілька годин,
В свої особисті кордони.