Незакінчений том

Постійно записую власні думки,
моменти душевного стану.
Так стрімко чомусь пролітають роки,
сюжетом сумного роману.

Навколо так швидко змінилось життя,
а я все втішаюсь думками,
І маю постійно таке відчуття,
що вік пролітає томами.

Здається ще вчора я був юнаком,
почав перший том розгортати,
І вже розумію, пишу сьомий том,
і мрію його дописати.

Олександр Чалий © 2025 р

Колись і зараз

Війна була далекою колись,
загиблих ми тоді ще не ховали.
І сльози вдов тоді ще не лились,
ми горя ще тоді не відчували.

Не бачили заплаканих очей,
і цих жінок, одягнених у чорне.
А смерть красивих, юних ще людей,
здавалася як дещо ілюзорне.

Але тепер змінилося усе,
душа людей зворушена бідою,
бо окрім нас, ніхто нас не спасе,
а молодь наша жертвує собою.

Тепер у них один орієнтир,
бо ця війна нас ріже по живому.
А старші люди моляться за мир,
та ждуть їх з перемогою додому.

Олександр Чалий © 2025