Мої мрії

А я мрію у лоні природи,
Притаїтися від хвилювання,
Де живуть у обіймах свободи,
Мої спогади і сподівання.

А я мрію пройтися степами,
Доторкнутися до благодаті,
Наодинці побути з думками,
Політати на аеростаті.

А я мрію піднятися в гори,
Заховатися від божевілля,
І пірнувши в безмежні простори,
Скуштувати цілющого зілля.

Я ще мрію пожити в долині,
Окунутися в дух прохолоди,
І пройти по тінистій стежині,
Щоб послухати мову природи.

Олександр Чалий © 2024 р

Кінь і баран

На фермі якось занедужав кінь,
Зітхнув ветеринар: - А що робити,
Якщо за ніч не буде просвітлінь,
То змушений коня я усипити.

 
А в ранці кінь піднятися не зміг,
Аж тут до нього підійшов баран,
І він коня від смерті застеріг:
– Вставай, бо усипить ветеринар.

Як кінь піднявся, фермер закричав:
– Це необхідно нам відсвяткувати!!!
І з радості відразу наказав,
Дружині стіл святковий накривати.

– А щоб гостей усіх почастувати,
У мене є ідея непогана,
Аби було із чого готувати,
З нагоди ми заріжемо барана.

 
Олександр Чалий © 2024 р

Головні якості

На ідеальну жінку він чекав,
Покладисту, розумну і красиву,
У пошуку завжди перебував,
А ще хотів жіночну і цнотливу.

Вона також шукала ідеалу,
Щоб він був забезпеченим і вірним,
Таким, як на обкладинках журналу,
А ще розумним, щедрим і покірним.

Але вони того не розуміють,
Щоб жити разом – треба покохати,
Як душу один одному зігріють,
То й парою їх можна вже назвати.

Відносин ідеальних не існує,
Їм з пихи треба стерти позолоту,
Бо чоловік відносини формує,
А жінка несе мудрість і турботу.

Жіноча мудрість правило створила,
Зухвалість чоловічу пробачати,
А ще існує чоловіча сила,
Жіночу слабину не помічати.

Олександр Чалий © 2024 р

Поїздка до мами

Коли бабуся моя їздила до мами,
Вона завжди на це відводила три дні,
Вела дорога її різними шляхами,
Тоді жила бабуся в рідному селі.

На всю дорогу - день, бо їхали на возі,
Ще день посидіти на кухні і в садку,
Щоб довше з мамою побути в діалозі.
Ще день до дому, на дорогу не близьку.

Коли моя вже мама їздила до мами,
Вона на це завжди відводила два дні,
І добиралася вона вже поїздами,
Могла приїхати в звичайні вихідні.

Вона до мами вже під вечір приїжджала,
Разом вечеряли, сідали у кутку,
Про всі новини аж до ночі розмовляла,
А з ранку бігла вже на стацію сільську.

Сьогодні я, аби приїхати до мами,
Автомобілем витрачаю один день,
Ми перекинулись двома-трьома словами,
І жодних бесід і ніяких теревень.

Пройдуть часи, і я не можу уявити,
Мене думки турбують головні,
Скільки донька зі мною буде говорити,
І чи приїде вона в гості взагалі.

Олександр Чалий © 2024 р

Мої плани

А я маю побачити те,
Що для мене готує реальність,
Те, як папороть рясно цвіте,
І пізнати її унікальність.

Я подумати хочу про світ,
Про ті речі що просто існують,
Те, від чого муркоче мій кіт,
І для чого нам зорі слугують.

Я піднятися маю до хмар,
До бажань, які хочу здійснити,
Скуштувати цілющий відвар,
Аби в розумі довше прожити.

Я ще маю пізнати себе,
З віком мудрість життєву відчути,
Взяти те, що життя відведе,
І багато чого повернути.

Олександр Чалий © 2024 р