Порозумівся

Я жив у смутку, тривога в думці, і без причини,
Робив перерви на відпочинок і повертався,
Гуляв у парку, відволікався, читав новини,
Але той смуток в моєму серці ще залишався.

Тоді поїхав одного разу я у Карпати,
Ходив у гори і піднімався на полонини,
І намагався душевний спокій там відшукати,
Допомагали мені смереки й гірські вершини.

Там я старався самоповагу відшліфувати,
Безглуздість смутку все зрозуміти я намагався,
І дуже прагнув свої печалі контролювати,
Весь час я вірив у власні сили і не здавався.

Як повернувся - тоді відкинув одноманітність,
І розібрався що дуже важко в печалі жити,
Мені вдалося перебороти свою амбітність,
Сумну реальність на власну радість перетворити.

Безглуздість смутку я розумію тепер чіткіше,
Бо сталось диво, печаль пропала одномоментно.
Немає смутку, і це для мене найголовніше,
А на буденність уже дивлюся індиферентно.

Радію сонцю, живу на дачі і без печалі,
В майбутнє вірю і культивую собі троянди,
Гуляю в лісі, відпочиваю на сіновалі,
Тому веселим я можу бути без пропаганди.

Олександр Чалий © 2024 р

Переселенці

Раніше ми ганялися за щастям,
а зараз стало зовсім навпаки.
Тепер нам заподіяли напастя…
Були ми люди, стали жебраки.

І де б ми не поїхали – чужинці,
Та й люди ми уже не молоді,
Всі дивляться неначе ми злочинці,
Ми ж раді, що лишилися живі.

 
За звичкою хапаюся за гідність,
А гідності давно уже немає,
В минулому лишилася солідність,
Надія теж поволі десь зникає…

Війна ця дика нам зламала долі,
А ми не розуміємо причину,
Ми стали наче на дорозі голі,
І навіть відчуваємо провину…

Олександр Чалий © 2024 р

Істерія війни

Майже сорок мільйонів людей,
ще у першій війні світовій,
стариків і жінок і дітей,
було вбито у брані страшній.

 
Потім друга війна світова,
Дев’яносто мільйонів смертей,
Знову кров’ю полита трава,
За чиїхось безглуздих ідей.

Ну а потім створили ООН,
Бо війна не рятує життя,
І новий написали Закон,
Хоч якесь від війни прикриття.

Але в тихій спочатку москві,
Мафіозний формується клан,
Оселяється він у кремлі,
І очолює владу тиран.

Він планує новітній бліцкриг,
Його манить велика війна,
Йому мало сюжетних інтриг,
Розігралася кров дикуна.

Розбудив істерію війни,
Знову тисячі ліній траншей.
Знову гинуть найкращі сини,
Знову втрачені долі людей…

Олександр Чалий © 2024 р

Дезінформація

Узяв до рук я пачку майонезу,
«Оливковий» написано на ньому.
То я сміявся аж до енурезу,
бо він насправді білий в основному.

Вино сухе і біле, теж облуда,
що мокре воно, потім з’ясувалось.
І з кольором така сама причуда,
бо жовте, а не так як там писалось.

Бульйонний кубик – взагалі проблема,
це ж паралелепіпед натуральний,
У паличках із крабів та ж дилема.
там тільки риба й присмак мінімальний…

З пташиним молоком є два питання,
По перше воно зовсім не пташине,
По друге, з’ясував після вживання,
Там молока немає і краплини.

Те ж саме з генеральним прибиранням,
Бо генералів там не видно взагалі.
Звертаюся до вас з одним питанням:
– Як можемо ми жити в цій брехні?

Олександр Чалий © 2024 р

Як писати вірші

Якщо ви вірші хочете писати,
Тоді слова складіть в музичну фразу,
Тут красномовність треба показати,
Та й римувати маєте щоразу.

А для краси додайте світло ранку,
Скажіть для мелодійності про диво,
Для ритму – про мереживо світанку,
Це також для поезії важливо.

Коли своє проявите старання,
То з римами ви вправитеся вільно,
Тут головне, аби було бажання,
Ви ж хочете писати добровільно.

Скажіть як вітер пахне свіжим ранком,
Як ніч була холодна і похмура,
Як озеро накрилося серпанком.
А решта, це проста література…

Олександр Чалий © 2024 р