Вірші для душі... Сила слова.

01 січня 2025

Це проста українська людина,
що вогонь запалив політичний,
у момент визначний історичний,
увійшов як бурхлива лавина.

Рідна мова і рідна Держава,
ідеали його принципові,
пролунали тоді на балконі,
як гучна політична заява.

Подолавши важкі перешкоди.
у двобій він ступив з більшовизмом,
та боровся з німецьким фашизмом,
І народ скерував до свободи.

Нас бандерівцями називають,
вороги його й досі бояться,
українці їм не покоряться,
його погляди нас надихають.

Колись на Новий рік хотілось дива,
а зараз хочеться закінчення війни,
щоб бійня припинилася жахлива,
уже цієї переможної весни.

Не хочу дива, хочу перемоги,
скоріше б мир настав на батьківській землі,
щоб не лунали дикі ці тривоги,
і щоб не гинули солдати молоді.

На Новий рік я хочу загадати,
щоб наші рідні всі лишилися живі.
Щоб мати дочекалася солдата,
із перемогою у лютій цій війні.

А любов живе у свідомості,
як гірський струмок розливається,
і пливе вона в невагомості,
доля весело з нею грається.

І несе любов нас до пристрасті,
дзюркотить струмок розганяється,
вир затягує в річку ніжності,
зупинятися не збирається.

А любов пливе до взаємності,
море близькості починається,
течія несе в невід’ємності,
на відносини опирається.

А веде любов до стабільності,
де емоції відкриваються,
океан такий весь у ніжності,
тут закохані оселяються.

Олександр Чалий © 2025 р

Я живу чомусь зачарований,
забаганками потаємними.
Почуттями я коронований,
і стосунками невід’ємними.

Несподівано ми зустрілися,
світле полум’я у твоїх очах.
Почуття земні розгорілися,
оселилися у обох серцях.

Наші пристрасті всі оголені,
і шляхи земні перетнулися.
Заборони всі нам дозволені,
наші погляди відгукнулися.

Мене подихом ти розтоплюєш,
доторкнулася ніжним опіком.
Ти п’яниш мене обеззброюєш,
упиваюся твоїм дотиком.

Завтра сонце підніметься знову,
тільки зникне нічна пелена,
дасть комусь ще добу додаткову,
а комусь і приділить сповна.

Завтра з’явиться чиста сторінка,
хтось напише в ній мудрі слова,
в когось буде висока оцінка,
а для когось вона рокова.

Кожен пише, як сам розуміє,
слово мудре, а може й дурне,
пише тим, яким сам володіє,
хтось веселе, а хтось і сумне.

Хтось про злети а хтось про падіння,
всі записують долю свою,
хтось записує місцем сидіння,
а хтось наче дає інтерв’ю.

А нам хочеться ще дописати,
тільки час все сильніше летить,
він не може нас довго чекати,
але може комусь пощастить.