Дивакуваті росіяни

Які привітні росіяни,
кагорта дивних індивідів,
бо як нормальні громадяни,
хоч приклади його до рани,
у двір заходять до сусідів.

Які хороші росіяни,
своїм вєлічієм зігріті,
говорять, що вони слов’яни,
і православні християни,
і що за мир у всьому світі.

Дивакуваті росіяни,
на всіх сусідів розізлились,
у всіх випрошують пошани,
і недолюблюють майдани,
в чужому домі розселились.

Ви не брати нам, росіяни,
ви як нав’язлива стихія,
в дворі поставили капкани,
нам нанесли серйозні рани,
і кричите, що тут росія.

Світ помилився, росіяни,
бо вас сприймав за гуманістів,
а з’ясувалось ви тирани,
вдягти нам хочете кайдани.
Та ви ще гірше колоністів.

Олександр Чалий © 2025 р

Колись...

Колись твоєї мами вже не буде,
і голосу її ти не почуєш,
і ти без неї наче не існуєш,
від цього не втечеш уже нікуди…

Колись її будинок спорожніє,
бо час летить, нікого не чекає,
і мама більше там не проживає,
і там тобі ніхто вже не зрадіє…

Колись у тебе очі засльозяться,
бо мама тобі більше не подзвонить,
ні слова вона більше не промовить,
про неї тільки спогади лишаться…

Колись в душі відчуєш порожнечу,
яку ніхто не зможе відновити,
ніхто не зможе маму замінити,
як в серці зупинити кровотечу…

Колись пізніше ти все зрозумієш,
що міг побути більше часу з нею.
її насолодитися душею,
але нічого ти уже не вдієш…

Олександр Чалий © 2025 р

Випадкові люди

Як хтось приходить до мого життя,
Чи може на роки, чи на хвилину,
Завжди у мене дивне відчуття,
Що Бог прислав для мене цю людину.

Можливо я не вивчив свій урок,
І він прислав, аби мене навчити.
Щоб я не припускався помилок,
І треба мені ще раз пояснити.

Це може бути і для добрих справ,
Чи може для кар’єрного зростання,
Щоб я якусь важливу роль зіграв,
А може і для ніжного кохання.

А може ця людина як зоря,
Аби мені дорогу підказати,
Чи він прислав мені поводиря,
Аби мене від горя врятувати.

А може він для вас послав мене,
Щоб ви могли ці строфи прочитати,
Аби не пропустили головне,
Чи вам якісь сигнали передати.

Олександр Чалий © 2025 р

Суспільство і справедливість

Аби переважала справедливість,
Ми змушені на право опиратись,
До кривди проявляти нетерпимість,
Бо злочини не мають окупатись.

Щоб вільно нам рости і процвітати,
Для того, щоб жила моя держава,
Ми маємо не просто працювати,
А битися за верховенство права.

І нам усім потрібна ця система,
Щоб право для людей гарантувати,
Щоб зникла у людей важка проблема,
Корупцію нам треба подолати.

Але тут не достатньо покарання,
Суспільство наше все повинно знати,
Всьому основа це запобігання,
Причини треба всі поприбрати.

Олександр Чалий © 2025 р

Буває

Буває, наче доля мене чує,
А іноді здається, що глуха,
Буває, мене доля стимулює,
А іноді доводить до гріха.

Буває, вона деколи говорить,
А потім розумію, що кричить.
Я думав, що вона мене бадьорить,
Прислухався, але вона мовчить.

Буває, моя доля розквітає,
Під променями теплої весни,
Буває наче снігом замітає,
Чи падає, як листя восени…

Якою б не здавалася вам доля,
Завжди ідіть до власної мети,
Вона не завдаватиме вам болю,
Її задача вас уберегти.

Олександр Чалий © 2025 р