Подих ночі

Розсипані зірки мов діаманти,
І віковічний місяць на престолі.
А сиві хмари, віддані мігранти,
приховують світило мимоволі.

 
Дивує ніч своїми кольорами,
Пливуть у небі хмари поверхові,
Їх контури, підсвічені зірками,
Під місяцем мов хвилі пурпурові.

Окреслені контрастами дерева,
Шепоче вітер, граючись у листі,
Таємна і магічна атмосфера,
Панує у замореному місті.

Містичні тіні під серпанком неба,
Час ніби ненароком зупинився,
Зростає у гармонії потреба,
аби наш світ до ранку відновився.

Олександр Чалий © 2025 р

Порада чоловікам

Ви прагнули пару знайти?
Закінчився пошук екстазом?
Стикнулися різні світи,
і хочуть ужитися разом.

Якщо почалися сварки,
ви маєте суть зрозуміти,
стосунки аби зберегти,
вам треба проблему закрити.

 
Коли вже дружина бурчить,
ви вихід завжди пошукайте,
коли ви праві – промовчіть.
коли ж неправі – визнавайте.

Олександр Чалий © 2025 р

Дивакуваті росіяни

Які привітні росіяни,
кагорта дивних індивідів,
бо як нормальні громадяни,
хоч приклади його до рани,
у двір заходять до сусідів.

Які хороші росіяни,
своїм вєлічієм зігріті,
говорять, що вони слов’яни,
і православні християни,
і що за мир у всьому світі.

Дивакуваті росіяни,
на всіх сусідів розізлились,
у всіх випрошують пошани,
і недолюблюють майдани,
в чужому домі розселились.

Ви не брати нам, росіяни,
ви як нав’язлива стихія,
в дворі поставили капкани,
нам нанесли серйозні рани,
і кричите, що тут росія.

Світ помилився, росіяни,
бо вас сприймав за гуманістів,
а з’ясувалось ви тирани,
вдягти нам хочете кайдани.
Та ви ще гірше колоністів.

Олександр Чалий © 2025 р

Колись...

Колись твоєї мами вже не буде,
і голосу її ти не почуєш,
і ти без неї наче не існуєш,
від цього не втечеш уже нікуди…

Колись її будинок спорожніє,
бо час летить, нікого не чекає,
і мама більше там не проживає,
і там тобі ніхто вже не зрадіє…

Колись у тебе очі засльозяться,
бо мама тобі більше не подзвонить,
ні слова вона більше не промовить,
про неї тільки спогади лишаться…

Колись в душі відчуєш порожнечу,
яку ніхто не зможе відновити,
ніхто не зможе маму замінити,
як в серці зупинити кровотечу…

Колись пізніше ти все зрозумієш,
що міг побути більше часу з нею.
її насолодитися душею,
але нічого ти уже не вдієш…

Олександр Чалий © 2025 р

Випадкові люди

Як хтось приходить до мого життя,
Чи може на роки, чи на хвилину,
Завжди у мене дивне відчуття,
Що Бог прислав для мене цю людину.

Можливо я не вивчив свій урок,
І він прислав, аби мене навчити.
Щоб я не припускався помилок,
І треба мені ще раз пояснити.

Це може бути і для добрих справ,
Чи може для кар’єрного зростання,
Щоб я якусь важливу роль зіграв,
А може і для ніжного кохання.

А може ця людина як зоря,
Аби мені дорогу підказати,
Чи він прислав мені поводиря,
Аби мене від горя врятувати.

А може він для вас послав мене,
Щоб ви могли ці строфи прочитати,
Аби не пропустили головне,
Чи вам якісь сигнали передати.

Олександр Чалий © 2025 р