Семантика стосунків

Повага – це не страх, не поклоніння,
це бачити особу у людини,
і ваше об’єктивне розуміння,
природи чоловіка чи дружини.

І спорів вам не треба уникати,
конфлікти це нормально для родини,
конфлікти можна легко розв’язати,
насамперед – усунувши причини.

Аби була душевна атмосфера,
щоб разом сумувати і радіти,
вам треба просто слухати партнера,
аби його потреби розуміти.

Якщо ви цю людину покохали,
вам варто з нею єдність відчувати,
бо ви її для себе обирали,
недоліки не треба там шукати.

Їй краще з вами плани будувати,
аніж завжди покірно вам служити.
Як зможете умови ці прийняти,
тоді й комфортно буде разом жити…

Олександр Чалий © 2025 р

Сварилася мама

Мама сварить доньку у суботу:
– Де і з ким так довго ти була,
Бережи із молодості цноту,
Ти чому опівночі прийшла.

Я собі цього не дозволяла,
Не роби великих помилок,
Я в твоєму віці не гуляла,
В мене не було таких думок.

Доня каже: – Це мені відомо,
Не кричи, бо чує все село,
Знаю мама, ти сиділа вдома,
Бо мені п’ять місяців було.

Олександр Чалий © 2025 р

Маєте відчути

Ніхто не зможе на запитання,
нам про кохання,
відповісти.
Про сентименти ці незвичайні,
і аномальні,
розповісти.

Самому треба його пізнати,
і зберігати,
це почуття.
Де вам комфортно у цих стосунках,
і поцілунках,
до забуття…

Кохання можна лише відчути,
і зазирнути,
в нове життя.
Щоб зрозуміти багатомірне,
і неймовірне,
це почуття…

Олександр Чалий © 2025 р

Ділюся з вами...

Віршами з вами я поділюся,
І повернуся,
В свої думки,
Аби й надалі вести розмову,
Пишу я знову,
Нові рядки.

Аби напругу всю подолати,
Протистояти,
Своїм страхам,
Пишу я вірші, і вечорами,
Ділюсь думками,
І відчуттям.

Моїх емоцій легка огранка,
Як та приманка,
Для читачів,
Я бачу більше коли ділюся,
Якщо звернуся,
До почуттів.

Тут кожне слово якась картинка,
Якась частинка,
Моїх думок,
Аби із вами тримати далі,
В оригіналі,
Тісний зв'язок.

Олександр Чалий © 2025 р

Ми стали інші...

Ми стали інші, кожному своє,
ми стали на одне життя сильніше,
бо хто не йде вперед той відстає,
ніколи вже не буде як раніше…

Ми стали інші, більше мовчимо,
у кожного тепер свої причуди,
радіємо, а значить живемо,
бо поруч з нами справжні щирі люди.

Ми стали інші, старші за слова,
на друзів перестали сподіватись,
з’явилася проблема вікова,
дедалі більше стали дратуватись.

Ми стали інші, мрії вже не ті,
але життя бурхливе ще триває,
ми, звісно, ще душею молоді,
і день новий уже на нас чекає.

Олександр Чалий © 2025 р