Порада чоловікам

Ви прагнули пару знайти?
Закінчився пошук екстазом?
Стикнулися різні світи,
і хочуть ужитися разом.

Якщо почалися сварки,
ви маєте суть зрозуміти,
стосунки аби зберегти,
вам треба проблему закрити.

 
Коли вже дружина бурчить,
ви вихід завжди пошукайте,
коли ви праві – промовчіть.
коли ж неправі – визнавайте.

Олександр Чалий © 2025 р

Дивакуваті росіяни

Які привітні росіяни,
кагорта дивних індивідів,
бо як нормальні громадяни,
хоч приклади його до рани,
у двір заходять до сусідів.

Які хороші росіяни,
своїм вєлічієм зігріті,
говорять, що вони слов’яни,
і православні християни,
і що за мир у всьому світі.

Дивакуваті росіяни,
на всіх сусідів розізлились,
у всіх випрошують пошани,
і недолюблюють майдани,
в чужому домі розселились.

Ви не брати нам, росіяни,
ви як нав’язлива стихія,
в дворі поставили капкани,
нам нанесли серйозні рани,
і кричите, що тут росія.

Світ помилився, росіяни,
бо вас сприймав за гуманістів,
а з’ясувалось ви тирани,
вдягти нам хочете кайдани.
Та ви ще гірше колоністів.

Олександр Чалий © 2025 р

Колись...

Колись твоєї мами вже не буде,
і голосу її ти не почуєш,
і ти без неї наче не існуєш,
від цього не втечеш уже нікуди…

Колись її будинок спорожніє,
бо час летить, нікого не чекає,
і мама більше там не проживає,
і там тобі ніхто вже не зрадіє…

Колись у тебе очі засльозяться,
бо мама тобі більше не подзвонить,
ні слова вона більше не промовить,
про неї тільки спогади лишаться…

Колись в душі відчуєш порожнечу,
яку ніхто не зможе відновити,
ніхто не зможе маму замінити,
як в серці зупинити кровотечу…

Колись пізніше ти все зрозумієш,
що міг побути більше часу з нею.
її насолодитися душею,
але нічого ти уже не вдієш…

Олександр Чалий © 2025 р

Випадкові люди

Як хтось приходить до мого життя,
Чи може на роки, чи на хвилину,
Завжди у мене дивне відчуття,
Що Бог прислав для мене цю людину.

Можливо я не вивчив свій урок,
І він прислав, аби мене навчити.
Щоб я не припускався помилок,
І треба мені ще раз пояснити.

Це може бути і для добрих справ,
Чи може для кар’єрного зростання,
Щоб я якусь важливу роль зіграв,
А може і для ніжного кохання.

А може ця людина як зоря,
Аби мені дорогу підказати,
Чи він прислав мені поводиря,
Аби мене від горя врятувати.

А може він для вас послав мене,
Щоб ви могли ці строфи прочитати,
Аби не пропустили головне,
Чи вам якісь сигнали передати.

Олександр Чалий © 2025 р

Суспільство і справедливість

Аби переважала справедливість,
Ми змушені на право опиратись,
До кривди проявляти нетерпимість,
Бо злочини не мають окупатись.

Щоб вільно нам рости і процвітати,
Для того, щоб жила моя держава,
Ми маємо не просто працювати,
А битися за верховенство права.

І нам усім потрібна ця система,
Щоб право для людей гарантувати,
Щоб зникла у людей важка проблема,
Корупцію нам треба подолати.

Але тут не достатньо покарання,
Суспільство наше все повинно знати,
Всьому основа це запобігання,
Причини треба всі поприбрати.

Олександр Чалий © 2025 р

Буває

Буває, наче доля мене чує,
А іноді здається, що глуха,
Буває, мене доля стимулює,
А іноді доводить до гріха.

Буває, вона деколи говорить,
А потім розумію, що кричить.
Я думав, що вона мене бадьорить,
Прислухався, але вона мовчить.

Буває, моя доля розквітає,
Під променями теплої весни,
Буває наче снігом замітає,
Чи падає, як листя восени…

Якою б не здавалася вам доля,
Завжди ідіть до власної мети,
Вона не завдаватиме вам болю,
Її задача вас уберегти.

Олександр Чалий © 2025 р

Буває...

Буває, наче доля мене чує,
А іноді здається, що глуха,
Буває, мене доля стимулює,
А іноді доводить до гріха.

Буває, вона деколи говорить,
А потім розумію, що кричить.
Я думав, що вона мене бадьорить,
Прислухався, але вона мовчить.

Буває, моя доля розквітає,
Під променями теплої весни,
Буває наче снігом замітає,
Чи падає, як листя восени…

Якою б не здавалася вам доля,
Завжди ідіть до власної мети,
Вона не завдаватиме вам болю,
Її задача вас уберегти.

Олександр Чалий © 2025 р

Таке моє життя

Моє життя як звивистий потік,
наповнений крутими віражами.
Я безліч різних ліній пересік,
багато з ким лишились ворогами.

Моє життя не тільки позитив,
я дуже часто бачив негативи,
і безліч негараздів пережив,
шукаючи якісь альтернативи.

Моє життя як витрачений час,
назад його не можна повернути,
його не можна взяти про запас,
в майбутнє теж не можна зазирнути.

Моє життя як ревний контролер,
привносить якісь дивні корективи,
тому живу сьогодні і тепер,
і сам собі малюю перспективи.

 
Моє життя наповнене шляхів,
а я їх намагався перетнути,
але не буде так, як я хотів,
а буде саме так, як має бути…

Олександр Чалий © 2025 р

Маємо бути готові

Не має такої ціни,
Яку заплатили солдати.
Та після цієї війни,
Ми мусимо все прибирати.

Нам треба усе розгребти,
Усі розібрати завали,
Прибрати усі блокпости,
Де люди колись проживали.

Хтось має засклити вікно,
А хтось будувати заводи.
Ладнати розбите житло,
Долаючи всі перешкоди.

Загиблих усіх віднайти,
Зібрати розкидану зброю,
Це може зайняти роки,
Ми маємо бути готові.

Олександр Чалий © 2025 р

Біль

Оселився в душі моїй біль,
від ворожих ракет і бомб,
як на рану насипали сіль,
наче в серці зав’язнув тромб.

Розмістився в душі моїй біль,
сильний біль у моїх очах,
у свідомості біль звідусіль,
наяву і в кошмарних снах.

Відчуваю задушливий біль,
дикий біль у моїх думках,
а цим болем відкинута тінь,
резонує в моїх віршах.

Олександр Чалий © 2025 р

Недільний настрій

Я знаю, що можу, але не роблю.
Я знаю, що треба. Не хочу.
Робити не хочу, та все поясню,
і голову всім заморочу.

Я знаю, що доля у власних руках,
Я знаю, що варто. Не буду.
Робити не буду, скажу на словах.
Скажу і одразу забуду.

Я знаю, потрібно, але не роблю.
Я знаю, але не бажаю.
робити не стану, я краще посплю,
сьогодні я відпочиваю.

Олександр Чалий © 2025 р