А іноді здається, що глуха,
Буває, мене доля стимулює,
А іноді доводить до гріха.
Буває, вона деколи говорить,
А потім розумію, що кричить.
Я думав, що вона мене бадьорить,
Прислухався, але вона мовчить.
Буває, моя доля розквітає,
Під променями теплої весни,
Буває наче снігом замітає,
Чи падає, як листя восени…
Якою б не здавалася вам доля,
Завжди ідіть до власної мети,
Вона не завдаватиме вам болю,
Її задача вас уберегти.
Олександр Чалий © 2025 р
Немає коментарів:
Дописати коментар