Туманне кохання

Зупинився Туман на хвилинку, І приліг у широкій долині, Та побачив у небі Хмаринку, Що витала у вільному плині. Для туману хмаринка як мрія, що з’явилась у синім безкраї, Поманила небесна стихія, де хмаринка легка пролітає. У Хмаринку Туман закохався, Тож зібрався й долину покинув. На взаємини він сподівався, І поволі до неба полинув. А Туман був густим і білявим, Наче принц у безкрайньому світі. І Хмаринка з Туманом ласкавим Поєдналися, сонцем зігріті. А в промінні палкого кохання Народились веселі краплинки. Посилають на землю вітання Милі діти Туману й Хмаринки. А в промінні палкого кохання Народились веселі краплинки. Посилають на землю вітання Милі діти Туману й Хмаринки.