Вірші для душі... Сила слова.

14 квітня 2025

Щоб стати вам поважним і шановним,
Покращити себе як фахівця,
Вам треба бути дуже послідовним,
І йти вперед до самого кінця.

Робіть лиш те, що маєте робити,
І усмішку тримайте на вустах,
Аби свої таланти всі розкрити,
Від інших заховайте власний страх.

Ніхто не має ваші скарги чути,
Це ваші особисті почуття,
Щоб успіху якогось досягнути,
Вам не потрібні їхні співчуття.

І не зважайте, що вам кажуть люди,
Ви їхні ігноруйте всі думки,
Бо в більшості це будуть пересуди,
Або ще відмовляння чи плітки.

Коли ви не праві, то визнавайте,
Щоб виправити прикрі помилки,
Якщо чогось не знаєте – спитайте,
А ще читайте правильні книжки.

Як важко чути суфікс -учий, -ючий,
Пануюча еліта – панівна,
Бухгалтер провідний а не ведучий,
Керуюча посада – керівна.

Торгуючий, то правильно торговець.
Не миючий, а засіб для миття,
І він не виступаючий – промовець,
Не відчуваючи, а так без відчуття.

Не діючий закон, звичайно чинний,
Ось напівзникле – не зникаюче село,
І тут не розчиняючий – розчинний,
І не вітшаюче, а зношене житло.

А віруючі – правильно віряни,
керуючий це просто керівник,
плануючи – робити все за планом,
а виробляючий – звичайно виробник.

І буде той що плаче – не плакучий,
крокуючий – це просто кроковий.
звичайно той що скаче, не скакучий,
а вказуючий – буде вказівний.

Кордони не існуючі – сучасні,
Вулкан ожилий, а не діючий вулкан,
бо українські всі слова прекрасні,
як море, або навіть океан.

Повага – це не страх, не поклоніння,
це бачити особу у людини,
і ваше об’єктивне розуміння,
природи чоловіка чи дружини.

І спорів вам не треба уникати,
конфлікти це нормально для родини,
конфлікти можна легко розв’язати,
насамперед – усунувши причини.

Аби була душевна атмосфера,
щоб разом сумувати і радіти,
вам треба просто слухати партнера,
аби його потреби розуміти.

Якщо ви цю людину покохали,
вам варто з нею єдність відчувати,
бо ви її для себе обирали,
недоліки не треба там шукати.

Їй краще з вами плани будувати,
аніж завжди покірно вам служити.
Як зможете умови ці прийняти,
тоді й комфортно буде разом жити…

Мама сварить доньку у суботу:
– Де і з ким так довго ти була,
Бережи із молодості цноту,
Ти чому опівночі прийшла.

Я собі цього не дозволяла,
Не роби великих помилок,
Я в твоєму віці не гуляла,
В мене не було таких думок.

Доня каже: – Це мені відомо,
Не кричи, бо чує все село,
Знаю мама, ти сиділа вдома,
Бо мені п’ять місяців було.

Ніхто не зможе на запитання,
нам про кохання,
відповісти.
Про сентименти ці незвичайні,
і аномальні,
розповісти.

Самому треба його пізнати,
і зберігати,
це почуття.
Де вам комфортно у цих стосунках,
і поцілунках,
до забуття…

Кохання можна лише відчути,
і зазирнути,
в нове життя.
Щоб зрозуміти багатомірне,
і неймовірне,
це почуття…